Визначення Кендо
Кендо (яп. 剣道 кендо, укр. шлях меча) — сучасне мистецтво фехтування, що веде свою історію від традиційних самурайських технік володіння мечем, кендзюцу (яп. 剣術). Назва «кендо» була створена Товариством військової чесноти Великої Японії (Дай Ніппон Бутокукай, 大日本武徳会), що з'явилося 1895 року.
Напрямок походить від стародавнього «кен-дзюцу», де «кен» (яп. 剣) — це меч, «дзюцу» (яп. 술) — мистецтво, в якому ієрогліф «дзюцу» (яп. 술) замінили на ієрогліф "До" (яп. 道) - шлях. Таким чином, створивши систему виховання з метою відродити самурайські традиції та зміцнювати «японський дух» японської молоді
Мета та завдання навчання
- Перемогти у спортивному поєдинку на сінаях.
- Розвивати бойовий дух, свідомість, тіло.
Формування повноцінної особистості та твердого характеру, загартовуючи волю фехтувальника. У сучасній Японії розглядається як один із видів спорту. Викладається на заняттях фізкультури в школах. Існує рух за включення кендо до програми Олімпійських ігор.
У зв'язку з тим, що Кендо практикується як спортивна дисципліна, поєдинки ведуться за певними правилами і полягають у наборі балів (іпон). Спортсмену, який працює полегшеним синаєм, достатньо завдати удару по супернику щоб отримати заповітне очко. Звідси – своєрідна техніка спортивного бою на бамбукових мечах, розрахована на точковий дотик, але не на поразку.
Для занять Вам знадобиться
